Ковальство - особливе старовинне ремесло.
Давньогрецький міф розповідає, що Прометей навчив людей добувати мідь, срібло, золото і приборкувати вогонь.
Історики стверджують, що гаряче кування з'явилося в Азії ще до нашої ери.
У більш пізні часи без кованих речей не обходилися ні хлібороби, ні воїни, ні швачки, ні пекарі. Інструменти, зброя, сільськогосподарський реманент, посуд, прикраси і, навіть, обереги - все народжувалося у кузні. Кузня має свій дух, власний аромат, силу, голос і свою дзвінку неповторну мелодію. Люди поважали ковалів, захоплювалися їхньою працею, коли не було в селі чи хуторі кузні, довіряли їм засвідчувати таїнство створення сім'ї.
Петро Вікторович Федоряка, коваль із Трудоюба, відродив старовинний обряд "заковування весілля", проводив його кілька разів і у своїй кузні, і у кузні Сорочинського ярмарку, і на ковальському фестивалі у Трудолюбі.
Зараз друзі небесного коваля, майстри із "Кузні Петра", працюють у його кузні, проводять започатковані нім фестивалі, поєднують вогнем і металом закохані серця молодят.
І цього року на ІV Українському ковальському фестивалі ножових майстрів у Миргороді Влад Шелюг, товариш і учень Петра Вікторовича, скував руки і серця молодої пари Юлі і Станіслава. Під час дійства коваль розповів про історію обряду і силу металевих обререгів, виготовив символічний оберіг для молодої родини. А молодята виготовили свідчення, ковальського благословіння і закованого шлюбу: прикрасили метелеве коло - сонце, виготовлене із цільного шматка металу, власними насічками .
Кожна пара сама вирішує, як прикрасити "сонечко", яке зберігатиметься у кузні на видному місці, бо вважається, чим більше людей бачитиме його, тим більше удачі буде у їхньому сімейному житті, тим міцнішим буде їхній союз. Його ні вітер не розвіє, ні дощ не розмиє, адже "що поєднав Сварог, навік не роз'єднається".
За благословінням коваля, молодята випили вино з однієї чащі, щоб віднині доля у них була одна, спільні думки і діло, радощі і турботи.
Нехай же сковане ковалем весілля буде на любов і злагоду, на благополуччя і довгий вік, на синів і дочок, а підкова, подарована ковалями, принесе щастя.
Давньогрецький міф розповідає, що Прометей навчив людей добувати мідь, срібло, золото і приборкувати вогонь.
Історики стверджують, що гаряче кування з'явилося в Азії ще до нашої ери.
Петро Вікторович Федоряка, коваль із Трудоюба, відродив старовинний обряд "заковування весілля", проводив його кілька разів і у своїй кузні, і у кузні Сорочинського ярмарку, і на ковальському фестивалі у Трудолюбі.
Зараз друзі небесного коваля, майстри із "Кузні Петра", працюють у його кузні, проводять започатковані нім фестивалі, поєднують вогнем і металом закохані серця молодят.І цього року на ІV Українському ковальському фестивалі ножових майстрів у Миргороді Влад Шелюг, товариш і учень Петра Вікторовича, скував руки і серця молодої пари Юлі і Станіслава. Під час дійства коваль розповів про історію обряду і силу металевих обререгів, виготовив символічний оберіг для молодої родини. А молодята виготовили свідчення, ковальського благословіння і закованого шлюбу: прикрасили метелеве коло - сонце, виготовлене із цільного шматка металу, власними насічками .
Кожна пара сама вирішує, як прикрасити "сонечко", яке зберігатиметься у кузні на видному місці, бо вважається, чим більше людей бачитиме його, тим більше удачі буде у їхньому сімейному житті, тим міцнішим буде їхній союз. Його ні вітер не розвіє, ні дощ не розмиє, адже "що поєднав Сварог, навік не роз'єднається".За благословінням коваля, молодята випили вино з однієї чащі, щоб віднині доля у них була одна, спільні думки і діло, радощі і турботи.
Нехай же сковане ковалем весілля буде на любов і злагоду, на благополуччя і довгий вік, на синів і дочок, а підкова, подарована ковалями, принесе щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар