Завершився перший місяць навчання першокласників у НУШ.

 Коли випадала нагода, відвідувала їхні заняття.

 Захоплююся роботою Галини Вікторівни: глибиною підготовки і особистою зацікавленістю, усвідомленням відповідальності і бажанням дати дітям усе краще, готовністю змінювати і змінюватися. 

 Радію за її вихованців. Вони так швидко звикли до школи, освоїлися. Діти багато рухаються, змінюючи локації, вивчаючи світ, здобуваючи нові навички. А ще – багато читають. У екологічному куточку з вітамінами познайомилися з бобром. У шкільній бібліотеці влаштували родинні читання творів В.Сухомлинського. Малеча залюбки інсценізувала прочитані мамами твори. Було затишно і невимушено. У таких умовах неважко і цікаво з’ясовувати такі складні поняття як добро і зло, злість і щирі, щедрість і довіра.          

Діти задоволені, щасливі, їм подобається школа.                                                                                                                                                       

А вчительці хочеться побажати терпіння і не втратити запалу.

Перерви для спільного відпочинку

Минулорічні тематичні перерви  у нашій школі цього року переросли у щоденні (за розкладом!) прогулянки на свіжому повітрі. Після четвертого уроку уся школа збирається на подвір’ї. Насолоджуємося лагідним вересневим сонцем, дихаємо пахучим осіннім повітрям, милуємося чудовими краєвидами, вимірюємо кроками довжину доріжки навколо стадіону або навколо школи, граємо в ігри.

Минулого тижня черговий клас навчив усю школу «варити шоколад». Енергійні дев’ятикласники, емоційна Марія Валентинівна і запальна руханка щодня об’єднували нас радісним настроєм, збагачували живою енергією руху, музики та щирих емоцій на весь день.

Дякуємо Марії Валентинівні та її вихованцям за невимушену і радісну атмосферу повітряних перерв.   

Від наступних чергових класів чекаємо ще яскравіших митей на свіжому повітрі. 

Батьківська конференція

Початок навчального року завжди ставить чимало нагальних питань, які треба вирішити спільно. Небайдужі батьки з розумінням ставляться до цього і дружно збираються у затишній актовій залі.

 Після виборів ради школи обговорили питань харчування, медичного обслуговування, підвозу дітей, визначили стратегію роботи на новий навчальний рік.

 Потім батьки одержали можливість обрати актуальну для себе тему (булінг, небезпечні інтернет-ігри, теорія поколінь, проблеми першокласників) та обговорити її у вузькому колі з експертами.

 А хтось просто здійснив екскурсію шкільними приміщеннями. Гості переглянути дитячі вироби, світлини та довідатися, що хочуть чути діти від дорослих.

У Миргороді відбувся V Український ковальський фестиваль ножових майстрів імені Петра Федоряки. Переглянула світлини і закортіло поділитися враженнями, хоч і давніми, але все ще живими :)  

Традиційна хода центральною вулицею міста яскраво відобразила географію учасників (Львів, Токмак, Полтава, Київ, Харків, Гоголеве, Рокитно, Лохвиця…), викликала цікавість перехожих, об’єднала всіх біля головної сцени. Гості радо вітали виступ вихованців Андрій Матвієнко зі школи народного танцю «Променад». 

Донедавна занедбаний міський парк, до фестивалю підстрижений і прибраний, прийняв усіх охочих. Організатори ретельно продумали розташування усіх локацій: учасникам зручно було працювати, гості мали змогу спостерігати за їх роботою, взяти участь у майстер-класах. Малеча терпляче чекала черги до гончарного круга і у дитячу кузню. Охочі стріляли з лука, метали ножі, спостерігали за змаганнями шабельників. Куштували ковальську кашу. 

 Гості фестивалю мали змогу привітати подружжя, поєднане вогнем і металом, заковане майстром за старовинним звичаєм.

Очікуваний момент фестивалю – благодійний аукціон виробів ножових майстрів.

 І, звичайно ж, головне завдання фестивалю – кування сонячного годинника для Миргорода, втілення мрії Петра Федоряки про «місто сонячних годинників».

Ми знову разом!

Просто і оптимістично сповіщало гасло  святкового дня початку навчального року у Трудолюбівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ст.

Зранку діти, класні керівники, батьки зібралися разом у класних родинних колах. Кожен виконував своє завдання: знайомилися з учителями, ділилися спогадами, грали в квест, завершували сувеніри для першокласників, фільмували всю цю святкову метушню. Батьки включалися у спільну справу або просто спостерігали за дітьми.

Дзвінок на перерву зібрав велике коло шкільної родини на подвір’ї. Класи короткими гаслами, плакатами, малюнками презентували результати свої першої колективної діяльності: спогади, цінності, мрії, новий статус і нова назва школи. Випускники завели першокласників у шкільне коло. 

Барвисті кульки просигналізували про готовність усіх до нового навчального року. Потиск рук і дружнє плече поряд вселили надію на успішну співпрацю шкільного колективу.

 Багатоголосі дзвіночки від кожного класу підбадьорювали, веселили, тішили, кликали до спільної каші. Їли її під каштанами на лавочках, за столиками у шкільному саду, у святково прибраному класі – класна родина  сама обирала свій затишний куточок. Перша спільна страва на шкільному подвір’ї смакувала по-особливому і надала сили для подальшої роботи.

Дружно, просто, весело, цікаво. Нехай буде так протягом усього навчального року.