Учнівська творчість

ХV Всеукраїнський конкурс учнівської творчості

“Гуртуймося, Братове-Українці! Лиш через терни шлях веде до змін”

Номінація “Література”

З мрією про мирну Україну

(поетичні роздуми)

Роботу виконала: 

Шелюг Валерія,

учениця 10 класу

Трудолюбівської ЗОШ І-ІІІ ст.

          Миргородської районної ради

          Полтавської області

           Керівник:

Шелюг Тетяна Василівна, учитель зарубіжної літератури, 

2016 р.

***

Нарешті - сніг! Приніс святковий настрій: 

Вже зовсім скоро прийде Новий рік.

Бажати миру, сподіватися на щастя - 

Так здавна кожен українець звик.

Тривожне свято: йде війна на сході.

Немов далеко й так разюче близько.

На тишу сподіватися нам годі:

Щоночі пострілів смертельних низка.

Тут запах мандаринів, шоколаду 

І шурхіт подарунків під ялинкою.

Там тишу розриває звук снарядів, 

Стікає спогад невблаганною сльозинкою...

Так хочу вірить: найстрашніше вже позаду.

Відважний воїн Україну нам зберіг. 

За рік Новий подякую солдату, 

Згадаю тих, хто у бою поліг.

Старого року проводжаючи хвилини, 

Звертаюсь тихо: "Боже, поможи!

Хай знає кожен у моїй країні: 

Ми вистоїм, ми сильні, ми - єдині"

*** В різдвяний вечір зірка з неба вспал - 

Лише бажання треба загадать 

Про чисте небо, мир і благодать, 

І Україну, щоб як квітка зацвітала.

Та мріями лише не можна жити, 

Бо не з думок складається життя. 

Лиш той ніколи не пізнає забуття, 

Хто знає істину: ми мусим щось робити.

Постійно діяти і докладать зусилля,

Почати з себе змінювати світ 

І з досвіду своїх минулих літ 

Сказати й довести собі: Я СИЛЬНА! 

Лише тоді відкритий шлях до перемоги!

І перемога ця для нас близька:

Опуститься Ареєва рука 

І житимем під оберегом Бога!

*** Моя душа завжди болить, 

Коли чую крик 

Дітей землі. 

Вибухи гранати 

Тривожать невинне життя. 

Брудне сміття 

Чужої відплати 

Порве їх душі - 

Обірветься життя! 

Облиште війну!

Потрібно весну, 

Що прийде з миром і теплом у наші хати. 

І кожна мати 

Зустріне солдата... 

І все буде добре... 

А поки - війна... 

*** Я люблю наше небо зоряне, 

Загадкове таке і нескорене. 

Підлогою раю назване, 

Чарами ночі створене...

Коли місяць тихенько підсвічує 

Напівсонну землю заквітчану, 

Теплом і затишком сповнену, 

Як у дивному сні намальовану...

Уже скоро картина зміниться:

Ніч у світлі розчиниться, 

Пташиним співом наповниться, 

Від магічного сну прокинеться. 

А вітер одним легким подихом 

Землю розбудить поспіхом, 

Засяє красуня барвами - 

Дрібної роси кристалами. 

І поле озветься колосом, 

Немовлятко - щасливим голосом, 

Хай їх не злякають постріли! 

Відійдуть жахітні сни - 

І більше не буде війни!