Від дитячих мрій - до школи майбутнього

Трудолюбівська школа – ювілярка. Протягом року буду нагадувати про це, створюючи тим самим яскравий портрет нашого закладу. 

За час свого існування вона постійно змінювалася і зараз дуже відрізняється від тієї, якою була на самому початку. Це втілені деякі мрії її творців про школу майбутнього. Маю на увазі не лише троянди на клумбах і дерева на подвір’ї. Це, звичайно ж, спортивний та ігровий майданчики і місця для проведення уроків на свіжому повітрі.

Змінилося внутрішнє наповнення закладу. Кожне класне приміщення все чіткіше вимальовує особливі неповторні кольорові риси власного образу і стилю, з часом у нього навіть ім’я з’являється (сото-дім, кицьчин будиночок, яскрава геометрія). Стіни повсюди прикрашають дитячі роботи і корисні підказки з  навчальних предметів. Вчителі використовують нові навчальні технології, вправи, щоб учням і ученицям було цікаво вчитися, щоб почувалися вони тут безпечно і затишно.

Але в яких би умовах не знаходилися діти, вони не перестають мріяти, і про школу майбутнього в тому числі. Сила мрій в тому, що вони з часом змінюють дійсність.

У перший шкільний день трудолюбівські учні разом мріяли про школу майбутнього.               

 

Уявляли велодоріжки, пуфи і альтанки для відпочинку, скалодром, мотузковий парк і шкільну кав’ярню, шкільну оранжерею і обсерваторію, акваріуми і басейн. Дитячі фантазії навіть космосу сягнули! Можливо, якісь із них коли-небудь знайдуть своє втілення у кресленнях на папері, у склі, в металі чи в дереві створених їхніми руками споруд.

Аня Карбан, навчаючись у Трудолюбівській школі, теж, напевно, мріяла щось змінити, вдосконалити, додати. Нині вона, за першою освітою – художниця, навчається в аспірантурі Київського національного університету будівництва і архітектури, готує до захисту наукову роботу про шкільні комплекси на території зі складним рельєфом. Паралельно працює в архітектурній фірмі «Ліцензіарх», проєктує школи, церкви, багатоповерхівки.

ЇЇ проєкт шкільного комплексу побачили восьмикласники, коли першого вересня мріяли про школу майбутнього. Дякую Анні Анатоліївні, талановитій архітекторці, що показала нинішнім учням, як можна сміливо мріяти, і як потрібно працювати над втіленням своєї мрії.

Хочеться, щоб усі добрі мрії наших учнів збувалися. 

Нарешті знову ми прийшли до школи!

Цього року 1 вересня вся Україна чекала з особливим нетерпінням, хвилюванням, з легкою тривогою. Яким буде свято знань в умовах карантинних обмежень? Як дотриматися соціальної дистанції? Чи зможе школа прийняти дітлахів? Запитань було більше, ніж відповідей. 

Для Трудолюбівської школи новий навчальний рік, що розпочався, - ювілейний. Тому нам надважливо було в особливих умовах зберегти традиції святкування, які створювалися 30 років поспіль. І нам це вдалося! Одинадцятикласники разом з Марією Валентинівною прикрасили поріг у приємних і символічних кольорах: біла чистота юності і ніжна зелень надії і дитячих сподівань.

Як і 30 років тому випускники привели до шкільного порогу першокласників. Як і 30 років тому першачки захоплено дивилися на випускників і мріяли стати такими ж красивими і дорослими. Як і 30 років тому випускники пригостили малечу кашею однокашників :) 
Особливо теплою була промова Віктора Миколайовича, як і вітання першого директора Трудолюбівської школи Крупенича Ю.П. у день відркиття школи. 

Нам, звісно, хотілося запросити Головка М.М.і подякувати за чудову будівлю, згадати вчителів, які створювали стиль і обличчя школи, приділити більше уваги випускникам, які наповнювали нову споруду, життям. Постараюся надолужити це протягом року. 

А поки що нинішні колярі у затінку каштанів, берізок, ялин мріяли про школу майбутнього. Нехай їхні мрії здійснюються :) 

Минуло літо.

Літо обмежень, дистанції і, як ніколи, близького спілкування та задушевних розмов. Переоцінки цінностей, людей і особистого перезавантаження. Літо обману, зрад і цінних уроків, таких, що і дітям у спадок.

Літо буйних квітів, спеки і суховіїв, але, попри все, - щедрого урожаю. 

Літо ізоляції, подорожей і зустрічей. Літо безсоння, спогадів і роздумів, втрат і важливих здобутків.   

Літо минуло.

Час подбати про осінь J