Ми це зробили!
Втілили задум про новий формат традиційного свята останнього дзвоника. Ішли ми до цього поступово. І от нарешті повністю замінили лінійку квестом, який стартував біля шкільного порогу із кольорових "класиків". Ними ми прикрасили шкільне подвір'я. Дякую Валентині Миколаївні і Ярославі Плехановій, які допомогли розмітити, розкреслити і прикрасити комірки знайомої дитячої гри. У них і гуртувалися класні команди.
Форма одягу - демократично-святкова. Джинсова деталь - бажана. Приємно бачити, що деякі класи "заморочилися" і, навіть, деякі сім'ї відгукнулися. Було помітно, що мама, тато, дитина до останнього дзвоника готувалия разом і мали схожі деталі в одязі.
Одинадцятикласники спеціально до свята підготували футболки і вигідно вирізнялися поміж
іншими, підтримуючи загальну концепцію шкільної події. А останній шкільний дзвоник цього дня звучав на шкільному подвір'ї що п'ять хвилин, сповіщаючи про перехід до чергової квестової станції.
Рухаючись у затінку ялинок, беріз, каштанів, кожен клас виконав по 11 цікавих завдань, до яких учителі ретельно готувалися.
З Людмилою Миколаївною малювали шкільні активності і створили яскраві кадри активного шкільного життя. З філологами - гралися словами. Ірина Володимирівна керувала ритмічними оркестрами. На природничій станції виготовляли ошибани, а на патріотичній - зібрали з пазликів карту України. Носили ложкою воду, пригадували найяскравіші моменти, події, уроки минулого року. На стадіоні стріляли з пневматичної зброї.
Разом з Крупенич Н.І. випробували можливості нового спортивного майданчика.
Батьки, за власним бажанням, приєднувалися до дитячих команд і розважалися разом з учнями, фотографували цікаві миті або просто спостерігали за подіями на станціях.
Повна свобода і задоволення від гри, спільної дії і простого спілкування.
На танцювальних зупинках у Марії Валентинівни дружно усією школою пригадували руханки, шо вивчили на шкільних повітряних перервах. Навіть літня спека останнього травневого дня не зменшувала задоволення від спільної дії старшокласників і малечі, учнів і їхніх наставників.
Чи стомилися? Трохи! Чи задоволені? Дуже!
По завершенню ігрової програми молодші школярі передали випускникам дзвіночки, срібний голос яких покличе їх не просто у літо, а у самостійне життя, і незмінно нагадуватиме про прощальну шкільну гру, про дитячі розваги на порозі дорослого світу.
На завершення, як і обіцяла на старті Наталя Іванівна, - морозиво для кожного від місцевого приватного підприємця Кривчуна С.В.
Крім того, до свята Трудолюбівська школа, та і вся сільська громада, одержала чудовий подарунок від Миргородської районної та Шахворостівської сільської ради: чудовий спортивний майданчик зі штучним покриттям.
Усі колективні творчі роботи і, навіть, мішені прикрашають коридор другого поверху.
Дякую за фото Людмилі Марченко, Наталії Кот і всім, хто поділився світлинами.
Втілили задум про новий формат традиційного свята останнього дзвоника. Ішли ми до цього поступово. І от нарешті повністю замінили лінійку квестом, який стартував біля шкільного порогу із кольорових "класиків". Ними ми прикрасили шкільне подвір'я. Дякую Валентині Миколаївні і Ярославі Плехановій, які допомогли розмітити, розкреслити і прикрасити комірки знайомої дитячої гри. У них і гуртувалися класні команди.
Форма одягу - демократично-святкова. Джинсова деталь - бажана. Приємно бачити, що деякі класи "заморочилися" і, навіть, деякі сім'ї відгукнулися. Було помітно, що мама, тато, дитина до останнього дзвоника готувалия разом і мали схожі деталі в одязі.Одинадцятикласники спеціально до свята підготували футболки і вигідно вирізнялися поміж
іншими, підтримуючи загальну концепцію шкільної події. А останній шкільний дзвоник цього дня звучав на шкільному подвір'ї що п'ять хвилин, сповіщаючи про перехід до чергової квестової станції.
З Людмилою Миколаївною малювали шкільні активності і створили яскраві кадри активного шкільного життя. З філологами - гралися словами. Ірина Володимирівна керувала ритмічними оркестрами. На природничій станції виготовляли ошибани, а на патріотичній - зібрали з пазликів карту України. Носили ложкою воду, пригадували найяскравіші моменти, події, уроки минулого року. На стадіоні стріляли з пневматичної зброї.
Разом з Крупенич Н.І. випробували можливості нового спортивного майданчика.Батьки, за власним бажанням, приєднувалися до дитячих команд і розважалися разом з учнями, фотографували цікаві миті або просто спостерігали за подіями на станціях.
Повна свобода і задоволення від гри, спільної дії і простого спілкування.
На танцювальних зупинках у Марії Валентинівни дружно усією школою пригадували руханки, шо вивчили на шкільних повітряних перервах. Навіть літня спека останнього травневого дня не зменшувала задоволення від спільної дії старшокласників і малечі, учнів і їхніх наставників.Чи стомилися? Трохи! Чи задоволені? Дуже!
По завершенню ігрової програми молодші школярі передали випускникам дзвіночки, срібний голос яких покличе їх не просто у літо, а у самостійне життя, і незмінно нагадуватиме про прощальну шкільну гру, про дитячі розваги на порозі дорослого світу.На завершення, як і обіцяла на старті Наталя Іванівна, - морозиво для кожного від місцевого приватного підприємця Кривчуна С.В.
Усі колективні творчі роботи і, навіть, мішені прикрашають коридор другого поверху.
Дякую за фото Людмилі Марченко, Наталії Кот і всім, хто поділився світлинами.
