"Історії про життя, смерть і нейрохірургію"

На полиці у нашому кабінеті завжди дрімає кілька книг ( із тридцяти шести!)  від  #книгоНУШ. Інші - розбирають колеги. Активно читають і активно обговорюють.
Книги - на видному місці, тому у кожного, хто заходить, рука сама обирає книгу. Чи то книга обирає свого читача?..
Так було з Інною Петрівною: перша книга, на яку звернула увагу шкільна медсестра, - Генрі Марш "Історії про життя, смерть і нейрохірургію".
 - Що робить у вас книга про нейрохірургію?
 - Ніхто не наважується прочитати, - жартую.
Так книга не лише "...про нейрохірургію" знайшла свого першого читача у Трудолюбівській школі.
Чи сподобався твір відомого британського нейрохірурга?
- Дуже!
Певно, що так: Інна Петрівна охоче ділиться враженнями, адже твір не тільки про хвороби і їх лікування. Твір, розрахований на широку аудиторію, розкриває емоції автора, страхи хворого, переживання рідних. Зображує справжнього фахівця, основні складники його професійності. Розповідає про правду, сміливість, прийняття рішень і порятунок людського життя. Автор визнає, що "успіх або невдача часто не залежать від лікарів" і що "лікарі - такі ж люди, як і всі інші". Чесність автора приваблює і спонукає до роздумів.
   Кому читати?
   Всім. Життя, смерть -  проблеми вічні. І кожен проходить свій шлях професійного зростання.

Актуальна цитата

Подарунки призначені давати радість тому, хто їх дарує, а не відзначати заслуги того, хто їх отримує (Карлос Руїс Сафон «Тінь Вітру»)

Подарунок від іменинниці

В День свого народження до Трудолюбівської школи завітала Людмила Григорівна Матяш,  розумна, скромна жінка з сумною історією. Мама відомого коваля-реконструктора школи традиційного ковальства Григорія Матяша, який загинув 2015 року під час мінометного обстрілу у Пісках. Загинув за Україну. Це на його честь на фестивалі ножових майстів у Миргороді ковалі викували сонячий годинник, який тепер прикрашає територію курорту.
Його мама виготовляє картини із засушених травинок, квіткових пелюсток та допомагає українським воїнам.
До школи прийшла, щоб поділитися своєю майстерністю. Відчуваючи доброту і щирість гості, діти відразу повірили їй, з цікавістю впізнавали матеріал: сокирки, які в картині набувають фіалкового вигляду, півонії, що оксамитовими переливами створюють розкішне тло, смугасті листочки конвалії, які увиразнюють квіткові барви. Але ще цікавіше - створити власну картину.
Мене захоплювало, з якою рішучістю учні бралися за зовсім  нову справу, як легко розпізнавали у листочках морські камінчики, у травинках - водорослі, як сміливо створювала їхня фантазія чудних рибок.
Я теж вперше в житті спробувала зібрати свою химерну пелюсткову рибу. Щиро дякую Людмилі Григорівні за науку, Людмила Красюк і Валентина Федоряка - за запрошення на урок, а шестикласникам - за те, що прийняли до учнівських лав. 

На засніжених схилах у Шахворостівці відбулася подія, яка стає традиційною. Школярі Миргородщини на гірських лижах змагалися за Кубок імені Петра Федоряки. Учні Трудолюбівської школи разом із В.В. Луценком теж взяли участь у змаганнях. Хоч кубок цього року залишив нашу школу, але діти одержали хороший заряд приємних емоцій. Іван Зуй завоював медаль.
Вірю, що наступного року наша команда поверне трофей, виготовлений ковалями "Кузні Петра", до рідної школи.
Дякую за світлини Насті Романенко та Ані Балацькій.

Книга про книгу і не тільки...

"Книги - вони як дзеркала: в них відображається лише те, що в тебе в душі...", - Карлос Руїс Сафон.
Книга "для душі" назавжди западає в душу. Мудрі думки залишаються там на все життя.
Хочу ділитися тим, що читаю
"Іноді важливо не те, що нам дають, а те, чим заради нас поступаються" (Кралос Руїс Сафон "Тінь вітру")

15 березня. Весна вражає, а синоптики інтригують новими прогнозами.

"Змінитися за 7 днів"

Для нашої школи, і для мене особисто, ці "7 днів", насправді, розпочалися раніше і тривають довше.
"7 днів" - яскраве полум'я від багаття, хмиз для якого збирався, висушувався, ладнався шкільною командою задовго до приїзду гостей. Вони ж щедро підживили вогонь своїми іскрами "для нашого викладання".
Ми не чекали змін, доки їх розвнесе на паперових крилах міністерство чи навіє свіжий вітер із Фінляндії. Ми, з легкої руки Федоряки Валентини Миколаївни, неспішно, кожен на своєму місці, почали "будувати вітрильник". Правда,  Kaisu Helminen  впізнала в ньому "потяг, що рухається", але для нас кращої відзнаки годі й вигадувати. Він уже рухається! А гості справді надали йому прискорення та вказали надійніший і перевірений маршрут.
Певною мірою ми вже чули про фінські уроки, соціальний конструктивізм і співучителювання: спасибі, Валентина Федоряка ділилася враженнями від фінських ЕдМандрів та й 36 книг від проекту "Книжкові лабораторії змін "ЗІ СТОРІНОК У ЖИТТЯ" дають знання та спонукають до розвитку. Але це саме той випадок, коли краще 1 раз побачити...

Побачити щирість і привітність (з усіма!) Кайсу, зовнішню незворушність, але глибоку проникливість Еси. І в цьому секрет: не грати роль, а таким бути.
Організовувати роботу в групах не для того, щоб швидше виконати завдання, а для того, щоб кожна дитина спробувала, здобула нове вміння. Не важливо, щоб швидко, важливо - навчитися.
Мені надзвичайно імпонує спокійна і стримана обстановка на уроках, коли всім комфортно. Дитина встигає зрозуміти правила, спробувати, поступово виконати і побачити результат. Кожну дитину уважна вчителька непомітно спрямовує, враховуючи індивідуальні можливості і навички: ти не можеш виліпити лисичку - зліпи лише голову; ти швидко зліпив гарного кролика - зроби ще його маму...
 Важливо в кінці дати дитині можливість оцінити свої досягнення: чого навчився і якою мірою засвоїв нове. Не для вчителя, не для оцінки чи перевірки, а для себе.
Співучителювання - це не яскраві виступи двох фахівців, це глибоке занурення у матеріал для доступної і грунтовної подачі учням. Це створення таких ситуацій на уроках, щоб на різних уроках, різні учителі розкривали різні грані одного і того ж явища чи поняття, щоб дитина не чекала підказки, а сама вчилася ставити запитання і знаходити на них відповіді. Розумію, що це не приходить в одну мить, - це результ грунтовної попередньої підготовки.
Зараз, коли час споглядального захоплення минув, починаю осмислювати, експериментую, випробовую деякі елементи, планую підготувати спільний урок з колегами.
Що враховувати? Предмети, теми, можливості особистої довіри і співпраці. Єдиного готового рецепту не має ніхто. "Пропорції" - шляхом розрахунків і експериментів. Головне - здоровий глузд, щоб не перетворити зусилля у самоціль, щоб  спрацювала формула, на якій наполягав Esa Sinivuori:"1+1=3".
Дякую  EdCamp Ukraine, Kaisu Helminen , Esa Sinivuori, Dmitry Naumenko, 

Валентина Федоряка 

за надану можливість вчитися, бажання змінюватися, розбуджене натхнення експериментувати.

У Полтаві на базі ОЦЕВУМ відбулося спільне засідання обласних МО організаторів культурно-дозвіллєвої діяльності та керівників театральних колективів навчальних закладів.
Спостерігати за роботою майстра - для мене це завжди таїнство. Лада Лабзова, викладач театрального відділення Полтавського музичного училища ім. М.Лисенка, разом із студентами демонструвала, як грим допомагає створювати довершений сценічний образ. На наших очах симпатичні дівчата претворювалися на лисичку, мишку, стареньку бабусю. Тетяна Теремецька, керівник театру мод "Силует" показала етапи, розкрила секрети створення костюмів її вихованнцями. Спостерігаючи за роботою майстрів, ми вчилися, мимохіть відзначаючи власні помилки у розуміючи, як їх краще виправити.
Результат спільної роботи художника, резисера, гримера, костюмера і інших, прихованих від глядацького ока майстрів, захоплює публіку, звучить у вдячних оплесках, які супроводжують майстер
ну акторську гру.