Полювання на подяки

  Завершується перший місяць роботи у Трудолюбівській школі волонтера Корпусу Миру Mattea Pezza

Це був час знайомства з Трудолюбом, Миргородом, родиною, школою, з учителями і дітьми.

Метея уже грає в наші ігри на повітряних перервах, сама інтенсивно вивчає українську і потроху підіймає наш нульовий рівень англійської. З охочими грає в фризбі.

До улюбленого в Америці свята, Дня подяки, влаштувала у школі справжнє «полювання на  подяки». Дві перерви класні команди шукали усе звичайне незвичайне, за що можна подякувати. 

Назбирали чимало несподіваних цікавих «трофеїв», яких часто не помічаємо у швидкості життя, але саме вони роблять його радісним. Проста вправа сповнила школу рухом, приємним збудженням, особливою увагою до деталей, дрібниць шкільного повсякдення. І у останній четвер листопада Трудолюбівська школа майоріла подяками за пиріжки і аромат кави, за дзвінок з уроку і звуки фортепіано у кабінеті музики, за осіннє сонце, за знання, за хороший настрій...за школу… За всі маленькі приємності і просто за те, що вони у нас є і роблять життя щасливішим.

Я сама зібрала немало світлин, на яких спинилася мить радості. Вкотре задумалася над незмінністю простого життєвого правила: радість подяки залежить від здатності радіти і дякувати. 

Метея, дякую тобі за цю можливість.

День здоров'я

 

День здоров’я у 2 класі розпочався розмовою про здорову їжу за смачним, вітамінним чаюванням.

Під час уроку діти читали, малювали яблука, презентували свої роботи, пригадували приказки. Поговорили про здорову їжу, яблука, калину. Смакували трохи терпкуватий, але корисний калиновий чай з печивом.

Катерина Федорівна пригостила дітей яблуками, навчила їх пізнавати деякі сорти за смаком і зовнішнім виглядом.

Було весело, цікаво і смачно. Час пролетів дуже швидко.

Крок до співучителювання

    Про співучителювання я вперше почула під час українського-фінського експерименту «Змінитися за 7 днів». Тоді КАЙСУ та ЕСА  продемонстрували, як це діє. Дуже хотілося і собі спробувати.

Щиро вдячна Л. М. Красюк за довіру, за те, що погодилася співпрацювати, не зважаючи на незмінну шкільну проблему: обмаль часу. Але Людмила Миколаївна, вчителька майбутнього першого класу НУШ, сама постійно вчиться і охоче ділиться власними знаннями та ідеями.

Ціную отриману можливість спробувати, зробити власні помилки, проаналізувати, дійти висновків і дечому навчитися.  

Рада ближче познайомитися і попрацювати з учнями 4 класу, зануритися в початкову школу.
 Це був мій перший досвід, який допоміг багато чого зрозуміти для роботи у п'ятому.

Розумію, наскільки важливим у співучителюванні є процес планування, генерування ідей, розробка практичних завдань і простого спілкування. Це те, чого мені не вистачило, про що почала шкодувати уже напередодні самого уроку, чим переймаюся зараз. Шлях персонального розвитку мене як вчителя, особистих навичок і власної творчості у процесі співпраці з колегою був надто коротким.

Що робили на уроці? Гралися. Створювали тематичні колажі за новим матеріалом, розселяли героїв у свої казки, повторювали тексти, ліпили уривки (героїв, деталі інтер'єру, казкове середовище: пташиний двір, озеро…) для того, щоб потім їх використати для гри у імпровізованому  ляльковому театрі. Діти розуміли, для чого вони виконують завдання.

Напевно, не все вдалося, але, граючись, програмовий матеріал учні засвоїли, здобули нові навички. Були задоволені.

Перші кроки зроблено.

Сподіваюся на подальшу співпрацю.