Доброчинність у кожному з нас

 Я не знаю, коли виникла доброчинність. Напевно, дуже давно, коли людина відчула себе людиною, знайшла у собі не лише базові потреби, але й необхідність співчувати, співпереживати, підтримувати і допомагати. Християнство завжди визнавало доброчинність чеснотою гарних правителів. 

Зараз, у зв'язку з війною, пів світу допомагає Україні вистояти. Серед нас, українців, волонтерство теж набуло особливого змісту і значення. Ми хочемо бути причетними до боротьби з ворогом, який зазіхнув на нашу землю, наш спокій, на наше щасливе життя. 

Благодійний ярмарок, який відбувся у нашому закладі 28 вересня, продемонстрував це у найвищій мірі. Загальний ярмарковий збір - близько десяти тисяч гривень, які буде витрачено на доповнення  посилок з медикаментами, смаколиками,  гостинцями для наших воїнів (батьків, вчителів, колег). Для них важлива увага і повага тих, хто у глибокому тилу, за їхніми спинами живе звичним мирним життям. Наша увага і повага. 

Кожна подія, яка відбувається у школі - це про виховання і про ставлення. З кожного класу батьки відгукнулися: приготували смаколиків, допомогли накрити торгівельні прилавки. Класні керівники незмінно поряд зі своїми вихованцями. 

Діти побачили, як діє реклама, як працює маркетинг, як впливає імідж продавця і, зрештою, як правильно рахувати гроші. Із задоволенням діти обирали, купували, торгували і торгувалися, ласували незвичними покупками :). Активно ярмаркувала шкільна техслужба. Щира вам вдячність. 

Жвава ярмаркова атмосфера додала всім учасникам теплого  настрою напередодні Дня захисників і захисниць України. 

Україна обов'язково переможе. 

До Різдва з ароматом спецій

 Різдво - найтепліше. найзатишніше свято любові і надії. Справді різдвяну, теплу, ароматну подію для школи запропонувала цього року Марія Валентинівна. Майстер-клас з випікання імбирного печива від учениць 11 класу Богдани Сазонової та Валерії Корецької.  

Враховуючи рекомендації та поради юних майстринь, придбали всі продукти, приготували інвентар, фартушки. Попри вимикання світла, між повітряними тривогами учні 5-7 класів довідалися, як замішувати тісто. 

Кожен учасник зробив свою духмяну фігурку. Доки випікалося печиво, школа по-домашньму тепло сповнювалася пряними пахощами кориці, імбиру, меду. Богдана і Лера приготували глазур для оздоблення готового печива. 

Малювання, оздоблення, прикрашання - найбільш творчий і натхненний етап усього процесу випікання печива. Шкільна актова зала не деякий час стала схожою на майстерню Санти.  

Трудилися натхненно, задоволено з  думкою про Різдво, про любов, про найбільшу спільну мрію, про мир. І про воїнів-оборонців, для яких і готували солодкі різдвяні гостинці. Вони вийшли такими яскравими, різноманітними і незмінно милими.

Кожне печиво - маленьке відображення дитячих бажань і побажань, віри  у майбутнє і в перемогу України. 

Усі вироби Марія Валентинівна дбайливо запакувала і предала гостинець для українських воїнів до шпиталю. 

 Із вдячністю і пошаною від маленьких трудолюбів :)

День Збройних Сил України

 Десятикласники Трудолюбівської гімназій відзначили цю подію дуже динамічно. Валентина Миколаївна разом з дівчатками підготувала для юнаків чудові квестові завдання. Виконуючи їх, хлопці вшанували пам'ять воїнів, які загинули у війні з Росією, покладанням квітів.  У спортивній залі подолали смугу перешкод, виявляючи силу і спритність. На станції Полігон пригадали (а то й новеньке довідались) про зброю і озброєння. У "Генштабі"  повторили військову термінологію. 

Потім чаювали так, що м'ятний аромат огорнув увесь другий поверх гімназії. Свіжо і затишно. 

Мені вдалося побачити лише частинку святкової. Дуже сподобалося. 

Наші щирі вітання усім нинішнім воїнам.

 Росте гідна зміна. 

Берегти пам'ять жертв Голодомору

 У четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам'яті жертв Голодомору - штучно влаштованого голоду, який пережила Україна у 1932-1933 роках. 

Напередодні цього дня у Трудолюбівській гімназії вчителька історії Карбан А.В. разом з дев’ятикласницями облаштувала куточок пам’яті. Цього року експонати поповнилися новими свідченнями очевидців, переписаними сьогоднішніми школярками.

Для наймолодших учнів гімназії Альона Василівна провела щемливу і змістовну екскурсію. Під час розповіді вчителька нагадала дітям про загальнонаціональні акції: хвилину мовчання та "Свічку пам'яті".

Трагічну історію своєї родини розповіла вихованцям учителька початкових класів Красюк Л.М.

Коли вечір окутає Україну, не забудьте поставити на підвіконня свічку так, щоб її вогник було видно із вашого двору, як знак скорботи і пам'яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників. 

Вишиванка - гордість українців

 Сьогодні знову третій четвер травня. За 15 років міжнародне свято День вишиванки став улюбленим для багатьох не лише в Україні. 

Трудолюбівська гімназія цього дня особливо яскрава, барвиста і самобутня. Піднесеного і святкового настрою не зіпсує ні вранішній дощ, ні контрольна робота, якщо ти одягнутий у вишиванку. Вишиті квіти, птахи, орнаменти на сорочках та сукнях оберігають, зігрівають, надихають і дорослих, і малечу.

Шкільне самоврядування цього разу оголосило фотовиставку світлин у вишиванках. Чудова ідея - фотогалерея власних світлин у шкільному коридорі. Метушилися, шукали цікаве тло, виглядали, коли сонце прогляне, щоб світлини були яскравіші. 

У класах сьогодні багато говорили про вишивку і вишиванку, про кольори і орнаменти, про моду і традиції. Першокласники малювали вишиванки, створювали власні орнаменти і навіть писали вірші про українську вишиванку. 

Танцювальним флешмобом  відзначили День вишиванки наймолодші жителі нашої гімназії - дошкільнята у "Дзвіночку". 

Шановні класні керівники, щиро дякую вам за світлини і за вашу працю. Національна свідомість формується у дитинстві. 

Просто робити добро

Волонтерська діяльність у нашій країні набирає все більше прихильників, все більше українців, готових за власним бажанням витратити свій час, зусилля, талант на благо суспільства чи заради допомоги конкретній людині. Упевнена в цьому, бо бачу приклади не лише у сюжетах новин, а і у житті нашого маленького шкільного осередку. 

Наслідуючи приклад Маттеї, нашої волонтерки з Америки, разом з учителями-наставниками школярі легко беруться за пензлик і фарбу, лопату чи граблі, щоб пофарбувати лавочку  чи вигребти сміття, посадити бузок або обкопати троянди... Щоб хоч маленьку діляночку довкола себе зробити кращою, щоб здобути нові навички і корисний досвід, щоб самим стати кращими. 

Гостинці воїнам на передову ми відправляємо не лише до свят. Знаходимо адреси тих, хто саме зараз на складних, небезпечних ділянках і не очікує сюрпризів чи вітань.

Діти приносять гостинці, натхненно малюють листівки, пишуть побажання без підказок чи настанов. І нам особливо щемливо-приємно одержувати зворотній зв'язок з фронту. Несподіваний телефонний дзвінок, незнайомий чоловічий голос, короткі і швидкі, але такі щирі фрази: "Посилку одержали. Дякую за гостинці. Передайте дітям вітання". Або повідомлення у мережах, де воїни діляться світлинами, пишуть слова вдячності. 

На фото - дорослі чоловіки чи зовсім юні, вчорашні хлопчаки-школярі - справжні захисники країни, які гідно роблять свою справу. Ті, кому ми щиро дякуємо, хочемо бути ближчими до них.
 

Дев'ятикласники нашої школи разом з Валентиною Миколаївною започаткували акцію "Дзвінок воїну". Учні телефонують незнайомим солдатам, розповідають про себе, запитують, слухають відповіді. Так стає міцнішою ниточка зв'язку між бійцями і країною, яку вони боронять від окупантів.

І найважливіше для кожного волонтера  - робити все просто, за прокликом щирого серця. 

День вишиванки

Серед цінностей, загальнолюдських і національних, нашій вишиванці належить особливе місце.

Цього року День вишиванки у нашій школі відзначили караоке-перервою. Дзвінко лунали у коридорі пісні про Україну, про Київ, про рушник і про щастя.

Українець у вишиванці і з піснею на вустах - справді гармонійна картина. 

День пам'яті та примирення

Традиційно цього дня Шахворостівська сільська рада приносить квіти до пам'ятного знака жертвам Другої світової та до могили героя сучасної війни Федоряки П.В. Школярі Трудолюбівського ЗЗСО І-ІІІ ст ніколи не стоять осторонь.
Діти мають учити історію на життєвих прикладах і вчитися берегти пам'ять про своїх героїв.

Трудолюбівські переспіви

Кілька днів поспіль наша школа повнилася співом і піднесеним хвилюванням. Ми готувалися до особливої зустрічі незвичайних гостей.

Переспівати українські народні та сучасні пісні, пригадати пісенну історію Трудолюба, коли творчими виступами місцевих аматорських колективів захоплювалися не лише місцеві жителі. Цього хотіли ті, хто зібрався у шкільній Світлиці: співучі подружжя Величковських та Масяченків, учителі та дев'ятикласники.
Молодь захоплювалася майстерністю співаків та музикантів, ми дивувалися, як легко гості згадують забуті мелодії, як швидко підхоплюють запропоновану пісню.
Але найбільше тішило, те, скільки пісень підспівувала дев'ятикласники. До речі, одну, почуту тут вперше, народну пісню учні використали для конкурсної програми дитячо-юнацької військово-патріотичної гри "Сокіл" ("Джура").


Прощалися з думкою про наступну зустріч. Можливо, у ширшому колі. 

Жайворонків випікали - весну закликали

В. Скуратівський у своєму "Місяцеліку" писав, що в різних регіонах України повернення  птахів із вирію відзначалося випіканням із тіста "жайворонків", "журавликів", "голубів" - печива, яке за формою нагадувало пташок.

Цього року, готуючись до приходу весни, учні 1 та 3 класів нашої школи навчилися випікати жайворонків - птахів із розпростертими крилами.

Н.М. Шестакова, Г.В.Онопрієнко не лише вчили своїх вихованців, як працювати з тістом, але й розповідали їм легенди давніх українців про жайворонка, який найпершим прилітає з вирію, своїм співом сповіщає про прихід весни, яку він, маючи "ключі від вирію" і випустив "із небесних воріт".

Два дні поспіль у шкільній Світлиці було по-весняному тепло, ароматно і гамірно. 

Шкільний благодійний ярмарок

Благодійний солодкий ярмарок – традиційна шкільна подія до Дня захисника України.

До школи учні приносять різноманітні смаколики для продажу - це результат спільної творчої праці мам, бабусь, дітей. Солодкий ярмарок – важлива справа для усієї шкільної родини. За кошти, виручені із торгівлі, збираються посилки для воїнів, які захищають наше мирне життя.

Цього року ярмарок вирував особливо людно, але злагоджено і дружно. Загальний настрій  святу задали дев’ятикласники. Вихованці Марії Валентинівни відтворили образи героїв Гоголя, частували варениками та закликали покупців українськими піснями. Їхня «Садиба Солохи» стала справжньою окрасою ярмаркового виру.

Кожен клас постарався не лише приготувати смачно, але і подати гарно та цікаво. По-осінньому щедрий вітамінно-тортовий стіл семикласників порадував їх фінансовою перемогою.

Особливо потішили наймолодші ярмаркувальники: своє різноманіття смакоти вони і оформити постаралися особливо. Першокласники, наприклад,  хоч і вперше завітали на учнівський ярмарок, але почувалися тут досить впевнено. Разом з мамами вони прикрасили свій торговий стіл у казковому стилі, навіть «кам’яних кексів Гегріда» напекли. Легко почуватися впевнено, коли поряд умілі і небайдужі найрідніші люди!

Щиро дякуємо працівникам Шахворостівської сільської ради і батькам, які приходять на ярмарок, купують у маленьких продавців, додаючи добрій справі ще більшої вагомості.

Перші посилки з Трудолюба В.М. Федоряка і Р.В. Марюта уже доставили бійцям 25-ї аеромобільної бригади та передали воїнам, що лікують рани у госпіталі Дніпра. 

Канікули - час для подорожей

Літні канікули для восьмикласників, за традицією, розпочалися захопливою мандрівкою. Разом з класним керівником діти уже побували у Києві, Полтаві, Харкові, Львові. Так Марія Таран втілює свій учительський  задум: показати вихованцям неповторну красу, історичну велич, унікальність нашої країни.

Цього разу  нас вражав довершеністю Кам’янецький замок, захоплювала величчю Хотинська фортеця, заворожували буковинською самобутністю Чернівці.

У цьому місті я побувала вперше. Історична столиця Буковини вразила толерантністю, з якою поєднала у собі вишуканість архітектури часів Австро-Угорщини, яскраву колоритність буковинських традицій та цікаві сучасні родзинки, що з’явилися тут уже до ювілею 600-літнього міста.

Воно ж захоплює повагою до туристів, трепетним збереженням усього справжнього, автентичного, дійсно унікального і неповторного.

На згадку про поїздку залишаться світлини, зроблені на території колишньої резиденції буковинських митрополитів, у дендрологічному парку під кроною унікального вікового червоного бука, що стомлено кинув своє гілля до землі, утворивши мережену листям та вітами альтанку.

Кожен з нас знайшов собі цікаву локацію для пам’ятного фото.

Дякую усій дружній компанії за чудово проведений час та можливість подорожувати у вашому товаристві.