День напередодні Різдва

Відзначати Різдво у грудні - для нашої місцевості - новина. Але цього року 24 грудня стало чудовим святковим різдвяно-новорічним днем у нашій школі. Дотримуючись обмежень і зберігаючи необхідну дистанцію, школою витав дух свята, з неймовірною швидкістю передавався святковий настрій, фантастичним способом розповсюджувалася радість. У кожному куточку гамірливої школи чутно було наближення Нового року. 

З самого ранку зима порадувала свіженьким сніжком, по-святковому відбіливши все довкола. На вході до закладу всіх зустрічала не лише медсестра з термометром, але й ошатна ялинка, над золотаво-червоним вбранням якої почаклували самі учні, очікуючи особливих подій. Комусь нетерпілося зіграти в квест, інші готувалися до вечірки в американському стилі, хтось сподівався скуштувати святкових смаколиків. 

"Квестили" одразу три класи. Розгадували кросворди, прикрашали ялинку емоційно-смайликовими іграшками, щедрували і співали пісні про зиму, згадували прислів'я, танцювали і перепрваляли "сніжки через річку".  Різноманітні конкурси, вікторини, жарти - продовження свята у затишному колі однокласників. 

Дев'ятикласники напередодні свята "бігли" різдвяний марафон, виконуючи різноманітні завдання від Валентини Миколаївни: писали листа Миколаю, записували відеовітання для однокласників, брали інтерв'ю і довідалися, що кого найбільше дратує і радує, у вихідні за маминим рецептом приготували смаколик, зробили по кілька простих кроків по Цілях Сталого Розвитку... Багато навчилися, зрозуміли дещо важливе, стали трішечки кращими. А ще - до них приходив Таємний Санта і тут уже не обійшлося без приємних випадковостей і маленьких див :) 

А як приємно переглянути разом із шкільним товариством різдвяне кіно, розмістившись у актовій залі на зручних стільцях чи затишних пуфах, жувати свіжий попкорн і відчувати, як уся школа заповнюється цим теплим ароматом щойно приготованої повітряної кукурудзи...

А дискотека! 

А колективна вітальна листівка для батьків! 

А апельсини чи міні-мафіни -  гостинець від класного керівника! 

І пакунки від ТОВ "ЛАТАГРО" теж встигли якраз вчасно!..

Як мало і як багато треба для справжнього свята: ПРОСТО РАДІТИ і ПРОСТО дарувати радість! Дякую всім, хто сприяв, допомагав, творив святковий день у Трудолюбівській школі. 

Ящо чийсь сюрприз іще не дійшов до адресата - новорічні свята тільки розпочалися! До Різдва ще є час :)  І нехай у Новому році у кожного буде більше приємних емоцій і приводів для радості.

Просто робити добро

Волонтерська діяльність у нашій країні набирає все більше прихильників, все більше українців, готових за власним бажанням витратити свій час, зусилля, талант на благо суспільства чи заради допомоги конкретній людині. Упевнена в цьому, бо бачу приклади не лише у сюжетах новин, а і у житті нашого маленького шкільного осередку. 

Наслідуючи приклад Маттеї, нашої волонтерки з Америки, разом з учителями-наставниками школярі легко беруться за пензлик і фарбу, лопату чи граблі, щоб пофарбувати лавочку  чи вигребти сміття, посадити бузок або обкопати троянди... Щоб хоч маленьку діляночку довкола себе зробити кращою, щоб здобути нові навички і корисний досвід, щоб самим стати кращими. 

Гостинці воїнам на передову ми відправляємо не лише до свят. Знаходимо адреси тих, хто саме зараз на складних, небезпечних ділянках і не очікує сюрпризів чи вітань.

Діти приносять гостинці, натхненно малюють листівки, пишуть побажання без підказок чи настанов. І нам особливо щемливо-приємно одержувати зворотній зв'язок з фронту. Несподіваний телефонний дзвінок, незнайомий чоловічий голос, короткі і швидкі, але такі щирі фрази: "Посилку одержали. Дякую за гостинці. Передайте дітям вітання". Або повідомлення у мережах, де воїни діляться світлинами, пишуть слова вдячності. 

На фото - дорослі чоловіки чи зовсім юні, вчорашні хлопчаки-школярі - справжні захисники країни, які гідно роблять свою справу. Ті, кому ми щиро дякуємо, хочемо бути ближчими до них.
 

Дев'ятикласники нашої школи разом з Валентиною Миколаївною започаткували акцію "Дзвінок воїну". Учні телефонують незнайомим солдатам, розповідають про себе, запитують, слухають відповіді. Так стає міцнішою ниточка зв'язку між бійцями і країною, яку вони боронять від окупантів.

І найважливіше для кожного волонтера  - робити все просто, за прокликом щирого серця.