Територія без гаджетів

Телефони, планшети додають зручності, економлять час, але увійшли в наше життя аж на стільки, що часто заважають активному спілкуванню, живому рухові, дитячій активності учнів. У школі нам дуже хочеться відволікти дітей від гаджетів, тому взялися обладнати маленькі куточки, які стануть територією без гаджетів. Із підручних матеріалів виготовили м'які пуфи, кошики наповнили книгами і журналами, які періодично плануємо змінювати.
Зайняти місце у такому куточку може будь-хто. Єдина умова - без гаджетів.

Сніговикова перерва

Трудолюбівська школа продовжує бавитися снігом...
Ловимо час, коли ще можна це зробити.
Ранок п'ятниці просто спонукав до цього:
незаймані простори довкола школи вабили чистотою, свіжий мокрий сніг обіцяв безмежні можливості для творчості і фантазії.


Тому "сніговикова перерва" була саме на часі. Школярі разом з класними керівниками весело розсіялися довкола школи. Кожен клас обрав для себе привабливу територію і не гаючись - до справи.
За 15 хвилин довкола школи з'явилися різноманітні снігові фігурки: красуня, заквітчана вінком, браві козаки та козачата, скромні сніговики та милі сніговичата і навіть снігові мухи з ялинковими крилами.


Завзяті шестикласники заселили весь ігровий майданчик (лавки, столи, пісочники і навіть гойдалки) своїми витворами.
Першокласники об'єдналися із учнями 5 класу і попрацювали над деталями декору: горобина в короні, яскраві гудзики, виразні очі, плавні лінії.

Одна велика перерва на свіжому повітрі подарувала щастя гри, творчості, спілкування, руху, активного відпочинку. Це так просто!

Зустріч поколінь у рідній школі

Щороку першої суботи лютого, незважаючи на заметілі чи ожеледь, брудні калюжі чи колючі сніговії, карантини чи будь-які інші неприємності, вечір зустрічі випускників у Трудолюбівській школі відбувається!

Цього разу про початок зустрічі різних поколінь наших випускників сповістив шкільний дзвоник, який подали учень 11 класу Владислав Половий  та випускниця 2008 року, Марія  Таран. Десять років тому, одинадцятикласницею, за ручку заводила вона цього хлопчика до першого класу. Зараз Марія Валентинівна - улюблена вчителька і Влада, і багатьох нинішніх учнів. 

У цей лютневий вечір гостинно відчинилися шкільні двері для усіх, кому важливо пройтися знайомими коридорами, заглянути до рідного класу, побачити учителів, почути голос шкільного дзвоника, перегорнути сторінку власної пом’яті та доторкнутися до спогадів зі свого шкільного дитинства.

Дякуємо представниками ювілейних випусків 1993, 2003, 2008, які зібралися у актовій залі, пригадали історію школи і власне шкільне життя. У дружньому колі переглядали світлини, співали шкільних пісень, грали в ігри, спілкувалися з друзями та вчителями. 

Ми завжди щиро тішимося з того, що маємо відданих школі учнів, які, незалежно від дати, щороку приходять до  школи. Різновіковими компаніями збираються біля свого класного керівника, ще тісніше переплітаючи ниточки, які пов'язують покоління.

Це дуже важливо, щоб колишні учні збиралися саме тут, за партами, де здобувалися знання,  народжувалися почуття і формувалися  мрії. Тут і зараз можна відчути себе не просто хорошими знайомими, друзями, а учнями, дітьми. Побачити, як змінилася будівля, вчителі, чи іншою підростає молодь. Одержати безцінний заряд молодості. 

Школярі готували для гостей музичні, танцювальні, гумористичні номери, хотіли потішити їх та утримати рівень талановитих учнів Трудолюбівської школи.

Фінальним акордом свята стала пісня, яку виконав наймолодший склад двох поколінь  вокального ансамблю «Камертон»:восьмикласниці та випускниці 2017 року.

Так не переривається зв'язок поколінь, так народжуються і примножуються традиції.

Зима - пора традиційних зустрічей випускників. Цьогорічна підготовка навіяла на мене ностальгічні спомини про колишніх учнів, з якими іноді віршували. Із задоволенням преречитую  і бережу їхні перші поетичні спроби.

*** Как прозрачная вуаль,
На ветках изморозь сверкает...
А мне так неизменно жаль,
Что это очень быстро тает.
          Влад Омеляненко, 2006

*** Весь небосвод прозрачно-голубой,
И горизонт отчетлив, ясен.
Скрипучий снег, как небо, голубой
И даже воробей в снегу - прекрасен.
Струящийся над крышей белый дым
На снег ложится инеем седым.
             Виталий Кот, 2008

***
Струится вдаль свободная река,
Спасаясь ото льда струящимся теченьем,
Ее так нежно обнимают берега,
Дремающие в снежном заточеньи.
 Любуясь этой дивной красотой,
Иду тихонько за своей мечтой.
         Влад Омеляненко, 2006

***
Грустят березы сонно за окном.
И елка одинокая стоит,
Укрыта инеем, как будто сном,
Она молчит, она тихонько спит...
          Валерия Шелюг, 6 класс

Сподіваюся, це і вам додасть ліричного настрою. Зимова пора закінчується.
Скоро і весну зустрічати...

Сніжкова перерва

Виявляється, відірвати дітей від телефонів і вивести на свіже повітря досить легко. Для цього достатньо ідеї, бажання для її втілення, хорошої погоди (хоча, як відомо, у природи немає поганої погоди) і 20 хвилин часу. Сніжинки, сніг, сніжки - рух, гра, задоволення. Так розпочався робочий тиждень у Трудолюбівській школі. Результат - хвилини щастя і для учнів, і для наставників, заряд бадьорості і хорошого насторою на цілий день.
Сніжкові, ігрові, повітряні, сонячні... перерви - ТАК ПРОСТО!

Нарешті - справжня зима. Морозець, сніжок, дітвора радіє можливості побігати на засніженому подвір'ї, погратися на забіленому стадіоні.





Розвішати годівнички, наповнити їх зерном, підгодувати птахів - допомогти тим, кому радісна пора дошкуляє не лише холодом, але й голодом. Діти охоче беруться за цю добру справу.




Турбуючись про "братів наших менших", граючись, діти весело вчаться людяності, шедрості, відповідальності. 

Свято наближається...