Свято спорту і здоров'я

Олімпійським уроком розпочався Олімпійський тиждень у Трудолюбівській гімназії. Ведучі Лера і Наташа коротко розповіли про історію Олімпійських ігор. Як за звичай, богині Афродіта і Афіна вогонь чесної спортивної боротьби передали кращим спортсменам школи, які підняли прапорі і запалили факел шкільних змагань. 

Яскравості і святкового настрою події додали танцювальні номери від класу. 

Справжню бурю емоцій у учасників і вболівальників викликав стрімкий пробіг естафети.

 Кожен прагнув усе зробити якнайкраще. Особливо хвилювалися дебютанти події: п'ятикласники і їхні наставники Ірина Іванівна і Олександр Сергійович. 

Чудовий початок нових подій і нових досягнень. Попереду нові змагання. 

Вболіваємо за наших :) 

Кіно під зорями і не тільки

Вечір перед вихідними десятикласники нашої гімназії провели на шкільному подвір'ї, здійснюючи власне бажання і давню мрію багатьох випускників: подивитися кіно під зоряним небом разом з однокласниками.

І абсолютно байдуже пригодницький фільм, комедію чи романтичну історію дивитися. Важливо, що змогли домовитися і зібратися, самостійно обрати і завантажити фільм, замовити піцу, облаштувати місця для перегляду і спокійно насолоджуватися.

Одержувати неймовірне задоволення від вечірнього затишку, осінньої свіжості, таємничості сутінок, загадковості неба, лагідності пледа, тихих розмов і школярської  безтурботності.  

Після фільму не забули все прибрати та безпечно і вчасно повернутися додому. 

Такі події здружують, виховують, формують м'які навички і залишають добрий слід у дитячих душах. 

Дуже вдячна Валентині Миколаївні і десятикласникам за ідею, її втілення і можливість долучитися до вашої події:)  

Ми, наша школа, Україна

 Дружна родина Трудолюбівської гімназії знову зібралася на шкільному подвір'ї порадіти початку нового навчального року. 

Одинадцятикласники, хоч і хвилються трохи, але почуваються дорослими на урочистій шкільній події. Дещо розгублені, але зовсім не перелякані першокласники відповідально смакували спільну кашу  і хвацько відтанцювали свою першу шкільну руханку. У ювілейний для країни рік була особливо піднесеною вітальна промова директора, який і сам цього для відзначав свої ювілейні дві п'ятірки. Ще раз вітаємо Віктора Миколайовича з особливим святом. 

По класах - віталися, знайомилися, пригадували літо і минулий навчальний рік. Вели серйозну розмову про Україну, її здобутки і можливості, історію та сьогодення. А ще - різними способами збирали інформацію про рідну  школу, її досягнення і про можливості, які дає вона дітворі протягом 30 років існування. 

Другокласники досліджували, що росте у шкільних квітниках, якими кольорами квітнуть троянди під вікнами, як пахнуть петунії, а випускники пригадували шкільні традиції. П'ятикласники знайомилися зі старшою школою, з Іриною Іванівною і новенькими ученицями, які з'явилися у їхньому класі, а ще - з учителями, предметами і кабінетами.

Учні 6 класу довідалися, про що мріють сьогоднішні учні Трудолюбівської гімназії. Меткі четвертокласники, як завжди, грунтовно підійшли до теми свого дослідження: вони нарахували 326 дерева, які прикрашають подвір'я гімназії: каштани, ялини, вишні, горобина, сливи і екзотичні сумахи. Самих лише яблунь росте у шкільному саду 95 штук різних сортів.

 Третьокласники відвідали своїх сусідів, порахували скільки всього гімназистів прийшло до початковї школи та зафотографували, як проходив їхній цьогорічний День знань. Вони з'ясували, що хлопчиків у початковій школі більше, ніж дівчаток. 

Цікаву інформацію про наставників зібрали учні 8 класу. Виявляється, що загальний вік учительського колективу - 980 років, час роботи у Трудолюбівській школі - 386 років, а загальний педагогічний стаж - 487 років!!! 

Семикласники протестували всі можливості для відпочинку і розвитку, які дає своїм вихованцям Трудолюбівська гімназія: стадіон і спортивний майданчик, гойдалки і мотузковий парк, актова зала і чудові навчальні кабінети. 

Найскладніша тема дісталася десятикласникам: вони нанесли на карту всі маршрути, відмітили міста і країни, куди здійснювали екскурсійні поїздки  учні Трудолюбівської школи разом зі своїми наставниками за час її існування. Це чимало міст і містечок нашої області, майже усі обласні центри і скансени України. Великою популярністю серед випускників користувалися багатоденні походи. 5 разів випускники різниз років проходили понад Сулою у Полтавській та Сумській областях. Протяжність цього маршруту (Юсківці - Лука - Свиридівка - Голінка - Нова Гребля - Чеберяки - Гудими - Андріяшівка) становить 35 км. Деяким нашим учням пощастило побувати в Криму (Сімферопль, Бахчисарай, Судак, Коктебель, Партеніт, Ялта, Алушта). 

Це неповний перелік місць, які разом з Валентиною Миколоаївною пригадали і зафіксували учні 10 класу. Крім того, випускники нашого закладу підкорили гори Чорногірського хребта Говерлу і Петрос; каталися на гірських лижах гори Стіг на Драгобраті. Також три групи наших учнів побували у Німеччіні, жили у сім'ях, відвідували школи. Випускники 2019 року відразу після завершення навчання здійснили святкову поїздку до Європи: Львів - Краків - Прага - Будапешт - Відень. 

Дослідники теми орієнтовноо додали довжини усіх цих маршрутів, взяті по одному разу, і одержали 14650 км. Додавши зворотній шлях, отримали 29300 км. Але ж багато маршрутів повторювалися по кілька різів! Тож отримана відстань шкільних подорожей наближається до довжини земного екватора! 

Початок нового навчального року додав нові знання, вміння, навички та велике задоволення від зустрічі і співпраці. 

"Мы против вас"

 Снігова куля, зібгана Кевіном, накочується і розпадається. Кожен вчинок має свій наслідок. 

Ми всі люди. Ми можемо наближатися і віддалятися, об'єнуватися чи залишатися самітниками. Одні керуються емоціями, інші - чітким розрахунком. Хтось досягає мети підлістю і зрадою, інший жертвує власним комфортом заради справедливості. Ми всі різні. Іноді одним вчинком можемо змінити або й зруйнувати чиєсь життя. Ми маємо право на помилки. Тільки від нас залежить, чи визнаємо ми їх і чи зможемо виправити. Але... "человек - единственное существо, которое отказывается быть тем, что оно есть..." :( 

Книга не така напруржена і динамічна, як перша частина. Але Бакман не перестав подобатися. Читатиму ще :) 

А над цим варто подумати: 

"Реакция людей на лидерство всегда одинакова: если твои решения мне на пользу - ты справедлив, если те же решения мне во вред - ты тиран. Потому что правда о человеке столь же проста, сколь и неприглядна: мы редко хотим того, что хорошо для всех. Куда чаще - того, что хорошо для нас. "

".. это ты меня научила, что мечтать не обязательно. Что можно сразу идти к цели."

"Когда видишь, как порой в классе загораются глаза, это стоит всех учебных часов за унизительную зарплату. Иногда Жанет удавалось до кого-то достучаться. А то и кого-нибудь спсти."

"Говорят, что первая мысль самая верная, но это неправда. Чаще всего самая первая мысль оказывается самой глупой. Иначе откуда у нас потребность подумать хорошенько?"

"Считаешь, ято раз не можешь чего-то добиться от других, то имеешь право причинять людям зло".

" Жизнь - до чертиков странная штука. Мы все свое время тратим на то, чтобы контролировать в ней как можно больше, а нас самих при этом формируют вещи, над которыими мы не властны". 

І знову Бакман...

Лід, клюшка, шайба - це все, що я знала до цього часу про хокей. Він для жителів Бьорнстада - все. Літо тут швидкоплинне, а зима - сувора. За околицями містечка - тільки ліс. І я наче опинилася у цій суворій місцевості, серед суворих людей, їхніх надій, мрій, рішень, трагедій і повсякденності. 

"Медвежий угол" - книга про людей. Звичайних, складних, тривожних. Про необхідність вижити і прагнення перемогти. І про ціну, яку готовий платити кожен за любов і розбите серце, за життя і за перемогу. 

*** Тот, кто считает себя отличным тренером, никогда им не станет.

- Кто-то из вас родился с талантом, кто-то без. Кому-то все достается бесплатно, кому-то не достается ничего. Но знай, что на льду все равны. И запомни: воля всегда побеждает удачу.

Если воля к победе сильнее, чем страх проиграть, значит, у тебя есть шанс. Тот, кто боится, не выиграет никогда. 

Талант - дело тонкое: если выпустить в воздух два шарика, то дороже будет не тот, который быстрее улетит, а тот, у которого веревочка будет длиннее. 

Культура - это не только то, что мы поощряем, но и то, что мы позволяем. 

Многие делают не только то, что мы им говорим. Но и то, на что мы закрываем глаза.

Когда ты проигрываешь, то ощущаешь удар прямо в сердце. А когда выигрываешь, то улетаешь в облака. Этим вечером Бьорнстад превратился в небесный город.

У человечества есть множество ядов, но сильнейший из них - гордыня.

Как легко убедить друг друга перестать видеть в человеке человека. А когда тех, кто молчит, скорее большинство, то даже горстку голосов можно принять за единый хор. 

Большие тайны делают из нас ничтожных людей. 

Нет ничего труднее, чем признать собственное лицемерие. 

...рост - это выживание. Предприниматель, который не идет вперед, не стоит на месте, а двигается назад.

"Когда один человек идет в лес, а другие за ним - это лидерство. А если он идет в лес один - это прогулка".

Когда я в детстве проливал молоко, отец всегда меня наказывал. Ловчее от этого я не стал. Только стал бояться брать молоко в руки.

Иногда жизнь не дает тебе выбирать битвы. Только попутчиков. 

"Кожен фініш - це, по суті, старт"

Червень - пора випускних вечорів у навчальних закладах. Тут важливий не лише документ про освіту. Тут цінний підсумок, спогад і погляд у майбутнє. 

Милуючись випускниками, ми згадуємо їхні перші кроки у школі і миті зростання, роки шкільного життя і учительський внесок у становлення кожного учня. А ще дивуємося, яким схожим стає клас на свого наставника, як відбувається взаємовплив у класній родині. 

Таран М.В. своєму першому випуску віддала все, що мала сама, і навіть більше: вони разом жили, вчилися і набиралися досвіду у стінах Трудолюбівського навчального закладу. Вони разом зробили своє свято, про яке мріяли. 

На випускному вечорі, гортаючи сторінки свого шкільного альбому, колишні учні пригадували все найкраще із такого близького ще минулого. Перший клас і Галину Вікторівну. У її любові діти не сумніваються, бо вже достатньо дорослі, щоб зробити висновок: вільний час віддають тільки тим, кого люблять. 

Серед цінних спогадів - класні свята. Деякі стали традиційними ще із початкової школи; мовні квести, відзначення Миколая і Масляної, "Я люблю Україну" і екологічні стежки. Інші принесла у колектив Марія Валентинівна: День Гідності, антикорупційний урок, протидія булінгу, лазертак, І все у співпраці з батьками. 

Об'єднували класну родину і спільні поїздки. З Марією Валентинівною учні відвідали Полтаву, Харків, Одесу, Львів, Кам'янець-Подільський, Чернівці. Побували в поході, відчули романтику ночівлі в наметі, смак їжі, приготованої на вогнищі, запал вечірньої мафії біля багаття, задоволення від подолання труднощів і здобуття нових навичок і вмінь. 

Серед випускників цього року чимало учасників і призерів обласних спортивних змагань. Саме вони принесли у школу олімпійське лелеченя і круті ігри. 

Навіть наприкінці навчального року стали найактивнішими учасниками шкільного олімпійського уроку. Безмежно вдячні Наталі Іванівні за уроки, змагання і мотивування до спорту. 

Без сьогоднішніх випускників не обходилися важливі шкільні події, свята, повітряні перерви. Учні цього класу багато волонтерили: посилки воїнам, сюрпризи вихованцям дитячого садка, чи просто майданчик перед шкільним порогом від снігу почистити, або прибрати і привести до ладу міце відпочинку у місцевому парку. 

Вони багато танцювали: у класній кімнаті, у спортзалі, на сцені, у коридорі, на подвір'ї. Думаю, що це - найтанцювальніший випуск за всі 30 років школи. 

Це клас, у якому танцювали всі разом із своєю улюбленою вчителькою. І як же вони на неї схожі! Такі ж завзяті, небайдужі, цілеспрямовані і відкриті до всього нового.

Разом вони прийшли до свого випускного вечора. Зробили своє  прощальне шкільне свято таким же яскравим, веселим, стрімким і танцювальним, як і їхнє шкільне життя. Батьки, щоб закріпити звання шкільних танцюристів, і собі підготували запальний танцювальний сувенір для своїх випускників. 

Подвір'я Трудолюбівської гімназії цього дня об'єднало кілька поколінь випускників нашого закладу. Вони шанують традиції і люблять школу. 

Навіть неймовірна спека і палюче сонце нікому не зіпсували святкового настрою. Рідні стіни, як відомо, підтримують і допомагають. 

Нехай вони завжди слугують місцем сили для кожного випускника і надихають на сміливі старти. 

Фредрик Бакман "Тревожные люди"

...руководитель не должен командовать, он должен давать возможность другим выполнять свои обязанности.

Если ты можешь помочь кому-то так, что человек думает, что он справился сам, значит ты не зря работал.

...юмор - это последняя линия сопротивления: пока мы смеемся, мы живы. 

В гавани кораблю спокойнее, но не для того он строился.

Почти в самом начале Эстель подчеркнула в ней одну фразу: "Любовь - это когда я рада, что ты есть" ... Он подчеркнул в ней одну единственную фразу: "Пока мы не любим, мы спим".

Людям нужна бюрократия, чтобы они хорошенько подумали, прежде чем сделать глупость.

 Зара: Проблема среднего класса в том, что вы думаете, что для богатых есть слишком дешевые вещи. Что неправда. Это для бедных есть слишком дорогие. 

-  Если человеку кажется, что он дельфин, ему нужен психолог. Если он убивает дельфинов, ему нужен психиатр, - ответила Зара. Психологу стало не по себе.

...ничто так не сплачивает незнакомых между собой людей, как шанс совместно вздохнуть о чьей-то глупости. 

Ру: Если ты покупаешь квартиру без малейших изъянов, а жизнь все равно не складывается, значит виноват ты сам. 

...самое странное в страхе то, что мы пытаемся избавиться от хаоса с помощью хаоса...

Иногда не знаешь, как остро отреагируешь на слова, пока они не прозвучат вслух.

Дякую, моя дівчинкко. 

Завдяки тобі, відкрила для себе Бакмана і його 'Тривожних людей".

 Чудова кника про увагу і небайдужість до "випадкових" людей, 

які опиняються поряд, а ще - про глибокі історії кохання.

Автор говорить, що ця книга - про міст. І це правда.