Я - приїжджа. Із серії "понаїхали". І спочатку холодок з боку місцевих, звичайно ж, відчувала. Але прекрасно розуміла їхнє цілком природне бажання захистити своє. Зараз у Трудолюбі пройшла більша частина мого життя. Люблю цей чудовий куточок з унікальною і красномовною назвою. Уже майже укорінилися. До якогось маленького ювілею рідної Трудолюбівської школи написала так:
(Веселка над Трудолюбом)
Немало сіл у нас на Полтавщині
Красивих, мальовничих, визначних,
Та той, хто жив тут і живе донині
Вам скаже: Трудолюб – найкраще серед
них.
Старі тополі тут гостей стрічають,
Мов варта, височіють край села.
Сільські ворота школа відчиняє.
Сюди я зовсім юною прийшла.
Дітей і школу серцем полюбила,
Душею тут назавжди приросла.
Тут люди працьовиті і співучі,
В роботі руки, а душа – в піснях.
Тут мальовничі вулиці квітучі,
Будинки поховались у вишнях.
Дрімає чапля просто серед ставу,
Ставок між вулиць відшукав свій шлях.
Я з Трудольюбом справді поріднилась,
Люблю й пишаюсь краєм цим простим,
Бо тут – моя дитина народилась,
Бо тут тепер – мій дім. (6 липня 2008 р)
Немає коментарів:
Дописати коментар