Просто робити добро

Волонтерська діяльність у нашій країні набирає все більше прихильників, все більше українців, готових за власним бажанням витратити свій час, зусилля, талант на благо суспільства чи заради допомоги конкретній людині. Упевнена в цьому, бо бачу приклади не лише у сюжетах новин, а і у житті нашого маленького шкільного осередку. 

Наслідуючи приклад Маттеї, нашої волонтерки з Америки, разом з учителями-наставниками школярі легко беруться за пензлик і фарбу, лопату чи граблі, щоб пофарбувати лавочку  чи вигребти сміття, посадити бузок або обкопати троянди... Щоб хоч маленьку діляночку довкола себе зробити кращою, щоб здобути нові навички і корисний досвід, щоб самим стати кращими. 

Гостинці воїнам на передову ми відправляємо не лише до свят. Знаходимо адреси тих, хто саме зараз на складних, небезпечних ділянках і не очікує сюрпризів чи вітань.

Діти приносять гостинці, натхненно малюють листівки, пишуть побажання без підказок чи настанов. І нам особливо щемливо-приємно одержувати зворотній зв'язок з фронту. Несподіваний телефонний дзвінок, незнайомий чоловічий голос, короткі і швидкі, але такі щирі фрази: "Посилку одержали. Дякую за гостинці. Передайте дітям вітання". Або повідомлення у мережах, де воїни діляться світлинами, пишуть слова вдячності. 

На фото - дорослі чоловіки чи зовсім юні, вчорашні хлопчаки-школярі - справжні захисники країни, які гідно роблять свою справу. Ті, кому ми щиро дякуємо, хочемо бути ближчими до них.
 

Дев'ятикласники нашої школи разом з Валентиною Миколаївною започаткували акцію "Дзвінок воїну". Учні телефонують незнайомим солдатам, розповідають про себе, запитують, слухають відповіді. Так стає міцнішою ниточка зв'язку між бійцями і країною, яку вони боронять від окупантів.

І найважливіше для кожного волонтера  - робити все просто, за прокликом щирого серця.