Історія на одну літеру

Цього року EdCamp у Трудолюбі спонукав написати історію "на одну літеру". Вперше спробувала написати розповідь, а не просто "речення для зразка". Ото що вийшло :) 

*** Відважна ворона воліла волю відчути. Взяла велику валізу, вдихнувши вітер, вилетіла вивчати Всесвіт.

Випадково влетіла в вир великих відкриттів від відповідального вчительства.

Вражена відвертими висловлюваннями, впевненими впровадженнями, вирішила використати випадок  -  втиснулася в вихор вчительських випробувань. Вони вабили вибухами величі, відтінками вражень, впевненості, великої волі вчити, вчитися віртуозно викладати.

Ватага вчителів відчула  воронячий  вогонь видатних вчинків, відкрила варіанти взаємного вирішення важливих викликів. Відмовившись від відпочинку, вони вдосконалювали вміння, визначали вектори викладання, впроваджували видатні відкриття  власного вчителювання.

Вагон вражень від велелюдної вчительської водоверті вселяв вороні віру власної важливості. 

 

(Надихнули герої мультфільму "Куди літають білі ворони в освіті?")

У Трудолюбі знову був EdCamp

Регіональна (не)конференція міні-EdCamp Trudoljub, яку колектив нашої школи проводив втретє - наймасштабніша освітня подія навчального року не лише для нашого закладу.
Активні, яскраві, кращі агенти змін зібралися у Трудолюбі, щоб зустріти давніх знайомих і знайти нових однодумціів, обговорити важливі проблеми і відповісти на актуальні питання, використати чиїсь чи народити власні ідеї.
Учасники і учасниці змогли побачити прості кроки, освітлені фінськими іскрами на шляху до школи здорового глузду.
 Координатори постаралися всебічно розкрити тему, задіявши учителів-практиків, студентів Полтавського педагогічного університету та Кременчучького педагогічного коледжу.
Учасники (не)конференції змогли побачити фрагменти співучителювання на уроках музики, української мови у 2 класі, англійської - у п'ятому, фізкультури, мистецтва, психології, а головне - щасливих учнів та задоволених вчителів.
Охочі разом з експертами та експертками  обговорювали "стратегії розвитку закладу освіти", "(не)ідеальний урок", розглянули "інструменти розбудови доброчесного освітнього середовища", побачити в дії "фінські іскри" та наш 1 клас НУШ як "модель фінської освіти".
Найенергійніші розучили скандинавську польку та правила скандинавської ходи.  Невгамовні шукали та рахували мумі-тролів, що поховалися по всій території школи. Хтось писав розповідь "на одну літеру" чи куштував хлібний крученик, прислухався до себе у "кімнаті тиші", говорив про серйозність гри або ж  зігрівався чаєм, глінтвейном чи кавою. Всі мали змогу зробити свій едкемпівський день за власним настроєм, бажанням і баченням.
Для шкільного колективу EdCamp - чергова можливість мобілізуватися, об'єднатися навколо спільної справи, виявити приховані ресурси і досягти надзвичайного результату. Особливий привід для гордості - логотип і фірмовий одяг школи, який розробила професійна дизайнерка, випускниця Трудолюбівської школи Марина Гердій.
Я ж цього разу була в дивному і незвичному для себе становищі: перебувати "в середині" процесу і, в той же час, спостерігати за всім з боку. Тому з особливим задоволенням смакувала EdCamp не лише в день проведення, коли можеш поринути в круговерть зустрічей, розмов, обіймів, нових вражень і нового досвіду. З такою ж насолодою відчуваю післясмак події: щиро дякую за довіру, співпрацю колегам та колежанкам і з особливою увагою перечитую враження, передивляюся світлини, аналізую прочитане і побачене. У стані щасливої невагомості усвідомлюю, наскільки люблю свою школу, як пишаюся колективом і тішуся з того, що є частинкою того, що називається міні-EdCamp Trudoljub.

Дерево мрій

Щоб мрія втілилася у життя, її потрібно визначити, сформулювати. Помріяти і зрозуміти, куди потрібно рухатися, де живе твоє натхення. І мріяти! Сміливо, без обмежень, мрією потрібно жити.
Такі зусилля почує Всесвіт, чи той, від кого залежить, чиї мрії мають здійснитися.
Важливо розуміти, що мрії - це не про сьогодні, вони потребують часу і зусиль, але і пробуджують емоції, запалюють вогонь творчості, спонукають до дії.
У мріях - надзвичайна сила, вони - наша дорога до щастя.
Тому і виникла ідея створити у школі Дерево бажань. Кожен, дорослий чи дитина, може записати свою мрію, закріпити її шишкою та каштаном і залишити на дереві. Жити з нею, трудитися і творити для її здійснення.
Через рік повернутися до дерева, довідатися, що з написаного збулося і влаштувати мотиваційне свято здійсненої мрії.

Гра - це серйозно

Одне із найяскравіших вражень В.Федоряки із фінських едмандрів - щасливі, задоволені діти, які радо ходять  до школи, бо навчаються у формі гри, мають місця для "збавляння темпу". І собі загорілася ідеєю облаштувати такі куточки у Трудолюбівській школі.

Один з них - кімнта для ігор. Ремонт, пуфи, ігри, література, квіти - усе тут справа рук і серця невгамовної Валентини Миколаївни.
У будь-який вільний час тут збираються діти. Розв'язують головоломки чи задачки з математики, грають у настільні ігри, шахи чи в слова. Будують складні стратегії чи шукають відповіді на життєві питання.
Тут вони пізнають життя, соціалізуються, розвиваються і відпочивають. Тут загорається їхній "вогник любові і допитливості до знань".
Гра - це дуже важливо.
Із задоволенням і радістю заходять сюди колеги, якщо хочуть знайти затишок, втіху чи трохи "збавити темп".

Кабінет директора

У цій кімнаті малювався портрет майбутньої школи.
Тут встановлюються цілі і визначється вектор її руху. Звідси набирає вона прискрення. У цих стінах пишеться її історія, а за вінами можна побачити її майбунє.
Свого часу у цьому кабінеті хазяйнували: Ю.П. Крупенич, Ф. І. Шевченко, А.Є. Карбан, Н.І.Ющенко. Кожен з них додав свого кольору на мапу шкільного життя.
З 2014 року кермо школи у впевнених руках В.М. Кульченка. Разом з ним школа оновлюється, розвивається, прокладає нові маршрути. Детальніше знайомство з нинішнім директором школи може відбутися саме тут, на його робочому місці, або у його блозі http://kulchenko-viktor.blogspot.com/p/blog-page_25.html

Наперекір вітрам проблем, хвилями успіхів і невдач Трудолюбівська школа тримає курс на майбутнє до школи нашої мрії.
Школи Щастя.  

Школа у дванадцяти плакатах

Випускники - найбільша втіха школи.
Не перестаємо дякувати тим учням, які і за шкільним порогом вболівають за школу, знають її потреби, надають посильну допомогу.
Надзвичайний проект виконала випускниця 2004 року Марина Гердій (Федоряка). Вона представила життя, діяльність і цінності школи у плакатах.
Цього року - нова серія, яка ілюструє тему емоцій, проблему булінгу і не тільки...
Кожен плакат - окрема маленька історя з глибоким змістом та щасливими дитячими обличчями.
Їх приємно переглядати.
Вони сповнюють школу особливим творчим настроєм.

Дерево проектів

Все більше у практичну діяльність учителів нашої школи входить робота над різноманітними пректами: "Мандруючи Україною", (Г.В. Онопрієнко), "Вода - основа життя" (Н.М. Шестакова); " Я - родина - Україна" (Л.М. Красюк); "Європа стає ближчою", "Автомобілі" (В.М. Федоряка); "Стоп
- булінг", "Ми - за мир" (М.В. Таран), ЕкоЛаб (Mattea Pezza)...
Усі вони, крім освітнього навантаження, відкривають широкі виховні можливості для формуванн навичок спілкування та співпраці, власного дослідження, творчого підходу до виконання поставленого завдання. Сприяють виробленню різноманітних практичних умінь. Готують дітей до життя.
Дерево проектів демонструє роботу вчителя, участь дитини, різноманітну насиченість шкільного життя.