День Пам’яті і Примирення

День пам’яті і примирення. День скорботи. 

Для мене історія Другої світової - це історія мого діда, Темченка Михайла Павловича, знаного на селі на селі теслі (як казала бабуся, "плотника"), який у вересні 1943 пішов воювати і "пропав безвісті" при форсуванні Дніпра. Так і не довідався, що у січні 1944 у нього народився син Василь. Це історія моєї бабусі, Темченко Варвари Петрівни, яка відсиділа "за пелену колосків", яких назбирала вночі на уже зібраному полі, "аби діти не померли з голоду".
Це дитинство мого тата, коли змушений був їсти хліб з лободи.
Це історія мого діда, Лугового Федора Федоровича, який шістнадцятирічним пішов на фронт і дійшов до Німеччини.
Це скалічені людські долі. Це безмежні людські втрати. І сльози, і біль, і пам’ять...