Ще раз про українсько-фінський експеримент

У розмовах «про фінів» і «як все було» іноді питають: «Ви вже вчите по-фінськи?», «У вас уже, як у фінів?» І я не знаю, що сподіваються почути. Чи то вірять, що (як у Айзека Азімова) можна приєднати дротинки, натиснути клавішу і вже є знання, вміння, інший досвід… Чи-то у запитанні ховаються нотки прихованого глузування: подивилися, погралися та й забули?

Нічого ми не забули! Ще раз процитую Kaisu Helminen : ми - потяг, що рухається у правильному напрямку. Зараз використовуємо деякі вправи, прийоми, фішки від Еси та Кайсу; хтось шукає, а хтось уже розробляє тему для співучителювання. А найсміливіші - завершили тему, розпочату фінськими колегами.

Галина Вікторівна Онопрієнко та Людмила Миколаївна Красюк, класні керівники учнів, з якими працювали  Kaisu  і Esa,  використовуючи напрацювання фінських викладачів, продовжили їхні уроки.Учні пригадали вивчений матеріал, доповнили його новими знаннями та навичками. Діти так само сміливо творили, самостійно обирали інформацію, охоче ділилися знаннями, радо гралися, гордо презентували результати (з Людмилою Миколаївною вони виліпили природні середовища ссавців,  а  з Галиною  Вікторівною навчилися виготовляти лепбуки). 

 Щасливі діти, задоволені вчительки.
 Котрась дитина озвучила висновок: у групі навчишся і дізнаєшся більше.

Крім того, вчителі наші зараз стали активніші, відвідують EdCamp(-и), вчаться, діляться, популяризують фінську освіту.
Українсько-фінський експеримент продовжується!